«Так! Ми можемо подолати туберкульоз!».
З 1993 року Всесвітня організація охорони здоров'я визнала туберкульоз глобальною проблемою і проголосила 24 березня Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.
Епідемія повернулася. Ми ставили амбітні завдання, але війна відкинула наші зусилля на 8-10 років назад.
«Так! Ми можемо подолати туберкульоз!». Саме так звучить гасло всеукраїнської інформаційно-роз'яснювальної кампанії в рамках Місячника боротьби з туберкульозом.
Метою цієї компанії є підвищення обізнаності різних верст населення до цього соціально небезпечного інфекційного захворювання, шляхів його передачі, методів виявлення, заходів профілактики і лікування.
Згідно з повідомленням Центру громадського здоров’я МОЗ України захворюваність на туберкульоз в Україні знову зростає.
Підвищення захворюваності – це погано. Але разом із тим це ще й показник нашої роботи із виявлення туберкульозу і, відповідно, скорочення резервуару інфекції. Тому не варто боятися росту показника захворюваності. Саме до населених пунктів територіальних громад, де немає фтизіатричної служби і при цьому не реєструються захворювання треба спрямувати виїзди флюорографа. До цих виїздів мають завчасно готуватися громади: робота з групами ризику та проведення інформаційної роботи. Тільки так зможемо скорочувати резервуар інфекції».
Заходи щодо ефективної протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, спрямовані на нівелювання викликів воєнного часу. Туберкульоз, ВІЛ, СНІД, наркозалежність є серйозним тягарем інфекційних хвороб в Україні, вони впливають на якість життя, спричиняють тяжкі наслідки для здоров’я, інвалідизацію.
Запідозрити туберкульоз можна за симптомами та/або за результатами радіологічного обстеження органів грудної клітки. У деяких випадках у пацієнта беруть мокротиння чи інші біологічні рідини для молекулярно-генетичного дослідження. Цей аналіз також визначає чутливість бактерій до антибіотиків, що допомагає підібрати ефективне лікування.
В Україні діагностика та лікування туберкульозу є безоплатними. Люди з туберкульозом можуть лікуватися в лікарні або вдома під наглядом лікаря — амбулаторно. Більшість лікується амбулаторно з першого дня хвороби. Це ефективно й безпечно для навколишніх, якщо так визначив лікар.
Якщо туберкульоз підтверджують, сімейний лікар за потреби направляє пацієнта на консультацію до лікаря-фтизіатра. Той призначає схему лікування та визначає необхідність у госпіталізації. Пацієнти, які потребують стаціонарного лікування, можуть отримати його в регіональних фтизіопульмонологічних закладах. Місць для лікування стаціонарних пацієнтів достатньо в усіх регіонах.
Пацієнтів, які не потребують стаціонарного лікування або вже закінчили його, зазвичай, веде сімейний лікар, іноді - фтизіатр. За потреби сімейний лікар консультується щодо свого пацієнта з фтизіатром.
Сімейний лікар супроводжує пацієнта протягом усього лікування:
- видає необхідні препарати, які медзаклад отримує від регіонального фтизіопульмонологічного закладу;
- призначає аналізи для відстеження прогресу в лікуванні та виявлення можливих побічних реакцій на терапію;
- за потреби надає психосоціальну підтримку.
Запобігти захворюванню на туберкульоз можна шляхом зменшення сприйнятливості організму до туберкульозної інфекції. Єдиний надійний захист від туберкульозу вакцинація. Головне, що треба запам’ятати, — це ефективність, безпечність та безумовна необхідність вакцинації новонароджених проти туберкульозу. Вакцина БЦЖ добре захищає дітей від туберкульозу і смерті внаслідок нього. ВООЗ рекомендує одну дозу БЦЖ усім немовлятам у країнах, де досі поширений туберкульоз, якою, на жаль, є і Україна. Щеплення роблять новонародженим у пологовому в перші дні життя.
Пам’ятайте, ваше здоров’я – у ваших руках!
Полонське відділення
ДУ «Хмельницький ОЦКПХ МОЗУ»
