A A A K K K
для людей із порушенням зору
Виконавчий комітет
Полонської міської ради територіальної громади
Хмельницька область, Шепетівський район
Офіційний сайт
40220859@mail.gov.ua
тел: 2-01-40; 0979110328

Пам'ятний знак козацтву на річці Різанка

Полонне – стародавнє місто. Існує кілька гіпотез щодо походження його назви. Найбільш імовірним є пов’язування її з словом «полонь», що на діалекті жителів Полісся означало чисте, безлісе місце, луг, сіножать. Багаті природні умови та мальовничі місця вздовж Хомори з давніх часів приваблювали сюди людей.

Після Люблінської унії 1569 року містечко разом з іншими землями Волині загарбала шляхетська Польща. Воно стало власністю князів Острозьких, а в 30- ті роки XVII столітті  - Любомирських.

Початок XVII століття характеризується засиллям магнатів на Полонщині. Збільшення кількості повинностей, запровадження панщини, жорстоке поводження з селянами приводило до постійних заворушень.

З початком Національної революції 1648 – 1657 років, Полонне стало місцем козацької слави, де тісно переплелися історія та легенди цієї доби.

До сьогоднішніх днів збереглися назви річок, що свідчать про події, які тут відбувалися. Одна з них  – Різанка, де зараз стоїть пам’ятник козацьким шаблям.

Тут в різний час пролягли бойові шляхи українських гетьманів, що стояли на чолі національно-визвольного руху, козацьких полководців та ватажків селянських виступів.

В кінці XVI століття посилюється опір народних мас польській владі. Весною 1596 року на Полонщину прибувають повстанські загони Северина Наливайка, який розташував свій табір в Лабуні. Саме тут він вважав своє становище надійнішим, ніж будь-де, оскільки відчував постійну підтримку і співчуття простого населення до себе. У цей час польський гетьман Станіслав Жолкевський вирішив зненацька напасти на Наливайка, захопити його в полон і цим погасити повстання козаків у самому гнізді. Однак шляхтич Плоскій з цілою ротою поляків несподівано покинув Жолкевського, перейшов до Наливайка і попередив про небезпеку. Тоді Наливайко покидає Лабунь і переходить у маєток князя Острозького в Острополі.

Важливі події розгорнулися в нашому місті під час походу гетьмана Остряниці 1638 року. Після перемоги козаків над головним військом польським біля ріки Стариці, Остряниця погнався за гетьманом Лянцкоронським і, наздогнавши того в Полонному, атакував його тут, в замку. Не дочекавшись допомоги, польський гетьман вдався до хитрощів - пішов не переговори. Він вислав назустріч козакам церковну процесію, пропонуючи мир від всієї Польщі. Переговори відбулися в Успенській церкві. З цього приводу в "Історії Русів", написаній ще у 18 столітті, сказано: "По довгій нараді і вчинених з обох боків присягах зібралися до церкви вислані від обох гетьманів чиновники і, написавши тут трактат вічного миру та повної амністії, що віддавала забуттю все минуле, підписали його з присягою на Євангелії про вічне зберігання всіх прав і привілеїв козацьких і загальнонародних. З тим і розійшлись війська додому". На жаль, про умови Полонського трактату швидко забули.

Через десять років на Волинь перекинулося полум'я Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. За свідченням документів, у цей час Полонне було "великим містом, незрівнянно краще укріпленим, ніж Львів". Жодна з фортець на Правобережжі тоді не мала стільки гармат і гаківниць, як твердиня на річці Хоморі. "Полонне - це ключ до Волині", - так говорили у військових колах Польщі. Його захищало понад 60 гармат і сильна залога з 1200 жовнірів, а також шляхти і німецьких найманців.

На початку липня 1648р. на Полонщині спалахнуло повстання селян навколишніх сіл. В місті зібралося багато шляхти і євреїв, що втекли з Київщини і Брацлавщини. Єврейські багатії-орендарі були тісно пов'язані з польськими магнатами, яким служили. Тому гнів повстанців був спрямований і проти них. 10 липня під стінами Полонного з'явилися загони черкаського полковника Максима Кривоноса, які переслідували військо магната Вишневецького. Сотні місцевих повстанців влилися до війська Кривоноса, якого літописець називає "Хмельницького ближнім радником і помічником". Вивчивши систему оборони міста і замку, Кривоніс наказав місцевим майстрам виготовити штурмові щити з драбинами та бійницями, так звані гуляй-городки. Під їх захистом козаки підійшли до міських валів і розпочали штурм Полонного. Запеклі бої продовжувалися три дні. Спочатку повстанці захопили першу лінію укріплень і вступили в передмістя. Тоді командування шляхетськими військами перенесло оборону в фортецю. Однак Максиму Кривоносу з допомогою полонських міщан вдалося встановити зв'язки з українськими драгунами, які перебували в складі польської залоги. Вони відгукнулися на заклик козацького полководця повернути зброю проти спільних ворогів і 12 липня у критичний момент бою відкрили ворота замку повстанцям. Почалася різня. Вдалося вирватися із фортеці через одну із брам лише кінній шляхті. Козаки переслідували ворогів, одна із найзапекліших битв відбулася біля річки, що згодом отримала назву Різанка.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь