Природа Хмельницької області
Загальний огляд
Хмельницька область утворена 22 вересня 1937 р. її площа 20,6 тис. кв. км, тобто 3,3% території республіки. За цим показником вона займає 19 місце. Розміщена на крайньому сході Подільської лісостепової височини, а своєю північною частиною (Славутський і частково Шепетівський та Полонський райони) заходить у Полісся, яке в цій частині теж є височиною. Середня абсолютна висота області 275м над рівнем моря, а її максимальні висоти значно перевищують 300м.
На південь від Шепетівської рівнини знаходиться Горинь-Слуцька або Північноподільська лесова хвиляста височина з середніми висотами 300м над рівнем моря. Височина виразно відділяється 20...30-мeтровим уступом від Шепетівської рівнини. Уступ тягнеться по лінії сіл Кунів–Плужне та міст Шепетівка–Полонне, а далі переходить у Житомирську область на міста Чуднів–Бердичів.
Основні риси стратиграфії доантропогенових відкладів
Докембрій (архей і протерозой). Гірські породи докембрію входять до складу двох різко відмінних між собою структурних поверхів – кристалічного фундаменту і осадочного чохла. Найдавніші з них, які за віком відносяться до архею і нижнього протерозою, складаючи кристалічний фундамент, а більш молоді, верхньопротерозойські, беруть участь у будові осадочного чохла.
Магматичні утворення на більшій частині відслоненого в межах області кристалічного щита представлені так званим чарнокітоноритовим комплексом, рідше основними і ультраосновними породами. До складу чарнокітоноритового комплексу входять гіперстенові і гіперстено-біотитові граніти, діорити, норити, гранато-біотитові граніти та мігматити. Усі породи цього комплексу дуже неоднорідні, зв'язані між собою поступовими переходами. У районі Шепетівки і Полонного розвинені сірі кордієрито-гранатові граніти чудново-бердичівського типу і гранодіорити.
Корисні копалини
Хмельницька область багата на різноманітні нерудні корисні копалини. Серед них переважають природні будівельні матеріали, чому сприяють як кристалічні породи Українського щита, так і осадні комплекси його західного схилу. У межах щита зосереджені поклади гранітів і каоліну. Серед осадочних порід західного схилу щита наявні значні скупчення вапняків, цегельно-черепичних глин і суглинків, пісків, окремі родовища крейди, мергелю, пісковиків, гіпсу, бентонітових глин. Крім цього, в області є поклади торфу, фосфоритів, невеликі рудопроявлення поліметалів, флюориту та інших корисних копалин.
Поклади гранітів зосереджені в основному в Шепетівському, Полонському, Старокостянтинівському та Славутському районах. Тут поширені переважно сірі граніти чудново-бердичівського типу, їх масиви виходять на денну поверхню або покриті невеликою товщею осадочних утворень і зручні для розробки. Тут працює ряд великих механізованих кар'єрів, продукція яких не тільки задовольняє місцеві потреби у природних кам'яних будівельних матеріалах, але і відправляється в інші райони. В основному граніти переробляються на щебінь, який широко використовується у дорожньому будівництві. Найбільші кар'єри для видобутку граніту біля міст Полонного, Шепетівки та сіл Нової Синяви, Кудинки. Ряд невеликих кар'єрів розміщений у долинах річок Случ, Південний Буг, Хомора, Корчик.
Поклади первинних каолінів переважно приурочені до житомирських гранітів і пов'язані з корою їх вивітрювання. Потужність каолінів здебільшого не перевищує 5...10м. Найбільш відомі родовища Судимонтське і Купиненське Шепетівського району, Майдан-Волянське та Буртинське Полонського району. Каолін цих родовищ використовується для виробництва вогнетривкої цегли, шамотного порошку та інших виробів.
Підземні води
Територія Хмельницької області розташована у межах двох гідрогеологічних областей – Українського кристалічного щита та Волино-Подільського артезіанського басейну. Підземні води характеризуються тут специфічними умовами формування і особливостями хімічного складу.
Підземні води Українського кристалічного щита. У зоні щита є декілька горизонтів підземних вод: 1) підземні води у зоні тріщинуватості докембрійських метаморфічних і магматичних порід; 2) підземні води у продуктах вивітрювання давніх кристалічних порід щита; 3) підземні води у молодих морських і континентальних осадочних утвореннях, які покривають щит.
Підземні води зони розвитку тріщин вивітрювання кристалічних порід найбільш поширені у межах щита. У північно-східній та східній частинах області вони є основним джерелом водопостачання населення.
Важливу роль у переміщенні та нагромадженні підземних вод відіграють тектонічні розломи. Вивчення підземних вод у зонах розломів заслуговує на увагу не лише з точки зору водопостачання, але і використання цих вод для лікувальних потреб. З огляду на це найбільш перспективним є район м.Полонного, де виявлено скупчення мінеральних вод.
Мінеральні води
На території Хмельницької області за допомогою свердловин у ряді пунктів виявлено мінеральні води. Найбільш перспективними з них є мінеральні води, поширені у районах смт.Сатанів та міст Кам'янець-Подільський і Полонне.
Геоморфологія
Рельєф поверхні Хмельницької області різноманітний. Його розвиток і особливості будови визначаються двома основними природними процесами: дією внутрішніх (ендогенних) сил, тобто тих, що знаходяться всередині Землі, і зовнішніх (екзогенних) сил, які поступають на Землю з сонячним промінням і зумовлюють вітер, дощ, льодовики тощо. До дії природних процесів долучається ще господарська діяльність людини (вирубка та насадження лісів, будова гребель на ріках, меліоративних каналів і насипів, розорювання степів і лук тощо).
Із форм рельєфу, які заслуговують на увагу, треба відзначити орографічні уступи. Такий уступ простягається у вигляді продовження Кременецького, але менш вираженого, денудаційного уступу від сіл Кунів–Плужне на міста Ізяслав–Шепетівка–Полонне. Висота уступу 20... 30м. Він досить пологий, але чітко відділяє лесову поверхню Білогірської височини від супіщаної поверхні Шепетівського полісся. Є припущення, що в основі цього уступу лежить древній Андрушівський розлом.
Геоморфологічні райони. Шепетівське полісся. В основі цього округу лежить Шепетівський тектонічний блок, який займає найпівнічнішу частину області і відзначається найменшими абсолютними висотами поверхні (за винятком долини Дністра). Середні абсолютні висоти його коливаються в межах 220...240м.
Шепетівське полісся з півдня обмежено Шепетівським уступом, який простягається по лінії сіл Кунів–Плужне на міста Ізяслав–Шепетівку–Полонне, і відділяє Подільське лесове плато з лісостеповими ландшафтами.
Скрипівський район (геоморфологічний) – це горбиста височина з ерозійним балочним розчленуванням, розташована між Хоморою і орографічним уступом Шепетівка–Полонне. На відміну від Білогірського району тут відсутні не лише крейдові відклади, але і значною мірою неогенові. Четвертинні лесовидні суглинки більшою частиною залягають безпосередньо на докембрійських кристалічних породах. Якщо південна та північна межі цього району виразні та чіткі (Хомора на півдні та поліська рівнина на півночі), то західна – досить умовна. Проводять її по лінії сіл Клубівка–Шуровечки–Сахнівка, яка відділяє цей район від Полквинської рівнини. Східна границя проходить по межі з Житомирською областю. Середні максимальні висоти у цьому районі (290... 300м) поступово падають на схід, внаслідок чого вся поверхня району значно вирівнюється.
Природні пори року
Зима на території області починається з третьої декади листопада, та спочатку вона має нестійкий характер, температури повітря вдень часто плюсові, сніговий покрив нестійкий. Цей період триває до другої половини грудня. У цей час переважають північно-західні та південно-східні вітри. Але частка останніх у північних районах області значно зменшується і перше місце займають вітри західного напрямку. Зимові відлиги значною мірою пов'язані з вітрами західної чверті горизонту, які приносять відносно тепле повітря з Атлантики. Під час відлиг температура повітря навіть у січні може досягати 11° на півночі області та 15° на півдні.
Зимою переважає хмарне небо. Тривалість сонячного сяйва різко зменшується, радіаційний баланс у грудні та січні, а на півночі області і лютому від'ємний. Стає більше днів з опадами, хоча кількість їх порівняно з літом приблизно у три рази менша (75...95мм за сезон). Найбільш холодний місяць – січень з середніми температурами від 5,0 до –5,5°C. У середньому в січні спостерігається 17 днів з температурами від –5° до +5° тепла 6 днів з температурами нижче –10°, з яких 2 дні з температурою від 15 до –25°. Такі низькі температури зумовлені холодним арктичним повітрям. Загальна тривалість зимового сезону від 100 на півночі до 15 днів на півдні області.
Весна починається з руйнування снігового покриву і стійкого переходу температури повітря через 0°. На півдні області це початок другої декади березня, а на півночі – кінець. На початку весни температура повітря досить часто переходить через 0° і особливо вночі спостерігаються приморозки. Переважають північно-східні вітри.
У першій декаді квітня спостерігається стійкий перехід температури повітря через 5°, грунт повністю відтаює, починається вегетація рослин. У третій декаді квітня закінчуються весняні приморозки, хоча в дуже холодні весни вони тривають ще майже місяць. У цей же час температура повітря стійко переходить через 10°, починається період активної вегетації рослин.
Кількість опадів весною зростає до 115...135мм. Порівняно з зимою збільшується кількість ясних днів, меншає відносна вологість. У квітні значно зменшується кількість туманів, іноді бувають перші грози.
На початку другої декади квітня сіють ячмінь, у третій декаді квітня, коли грунт на глибині 20см стійко прогрівається до 10° – цукровий буряк, на півдні області – кукурудзу.
Відновлення вегетації озимих зернових починається на початку квітня. У цей період виставляють вулики.
Літо починається у третій декаді травня, а на крайньому півдні в кінці другої декади. Повітря прогрівається до 15° і вище. На більшості території області сезон триває до першої декади вересня, тобто 100–120 днів.
Влітку переважають північно-східні вітри. Найбільш часто середні добові температури повітря коливаються в межах 15...25°C від 24 днів червні до 28 у липні. Збільшується кількість ясних днів.
При адеквації прогрітого повітря з південних районів України можливе підвищення температури до 36...38°С.
У зв'язку зі зростанням вмісту вологи в повітрі та розвитком конвекції різко збільшується кількість опадів – до 200...235мм за сезон. Опади часто мають зливовий характер можуть супроводжуватися грозою (в середньому 5–6 днів на місяць), а інколи і градом (1–2 випадки за сезон). Літо – період активної вегетації рослин.
Осінь починається при стійкому переході середньої добової температури повітря через 15°C. На початку пори стоїть тепла, порівняно ясна погода. Але потім все частіше утворюються тумани, збільшується відносна вологість повітря, хмарність, кількість днів з спадами, хоч вони менш інтенсивні, ніж влітку – за сезон від 113мм (Руда Гірчичнянська) до 154мм (Білозерка). У жовтні переважають температури від 5 до 15° – в середньому 22 дні (Кам'янець-Подільський). По одному дню в 20 років середня добова температура повітря становить від –5 до –10°, або від +20 до +25°C.
Стійкий перехід температури повітря через 10° звичайно спостерігається в самому кінці вересня, а на півдні області – у першій декаді жовтня. Після цього вже можливі перші осінні приморозки.
Таким чином, період активної вегетації рослин у північних районах області становить близько 155, а на півдні – 160–170 днів.
У листопаді на півночі області грунт промерзає на глибину 5...6см.
За забезпеченістю теплом, кількістю днів з сніговим покривом, опадами, зволоженням і тривалістю сонячного сяйва територію області умовно можна поділити на три агрокліматичні райони: район, в якому розташовується м.Полонне відноситься до північного помірного, займає приблизно третину території області на північ від Волино-Подільської височини (Славутський район, частина Шепетівського і Полонського районів). Сума активних температур до 2450°, кількість днів з спадами більше 160 за рік, підвищена вологість повітря, тривалість сонячного сяйва менше 1800 год. за рік, зі сніговим покривом 90–95 днів.
Поверхневі води
Хмельницька область має досить густу сітку річок, ставків і водосховищ, але природних озер на її території дуже мало. Тут налічується понад 3000 річок загальною протяжністю близько 10 тис. км. Однак довжиною понад 10км їх не так багато (понад 120), тому що на території області лежать переважно верхів'я річок Південного Бугу, або притоки ще більших річок – Дністра та Горині. Лише 10 річок області мають довжину понад 100км.
Ріки північної частини області належать до басейну Дніпра, точніше до басейну Горині, що впадає у Прип'ять. Ріки цього басейну дренують значну частину області, майже 8тис.км2, або приблизно 39% її території. Проте ріки басейну Горині поділяються на дві групи. До першої належать Случ на всьому протязі у Хмельницькій області та її притока Хомора від витоку до м. Полонне. Згадані ріки та їх притоки за будовою долин, режимом живлення і стоку є такими ж, як і Південний Буг – повільно течуть у широких заболочених долинах із численними ставами, мають положисті схили і розгалужену балочну сітку. Східними напрямками своїх течій ці ріки ніби підкреслюють свою спорідненість з ріками бузького басейну. Другу групу річок утворюють Горинь і Корчик, а також Случ при переході до Полісся, які течуть загалом на північ у неглибоких долинах без вироблених схилів, розвинутої балочної сітки, зате з численними заболоченими пониженнями на межиріччях.
Хомора – найбільша ліва притока Случі. Її довжина 110км, площа басейну 1465км2. Долина річки від витоку до смт.Грицеве широка заболочена, а далі врізається у кристалічні породи і вужчає, стає місцями порожистою. Середня витрата води 5,01м3/c.
Геоботанічне районування
У геоботанічному відношенні територія Хмельницької області розташована у смузі переходу від Європейської широколистянолісової області до Східноєвропейської лісостепової області, що зумовило характер рослинного світу.
Геоботанічне районування показує, що на північ від Шепетівки і Полонного поширені широколистяно-соснові ліси, які характерні для українського Полісся; Північне і Центральне Поділля лежить переважно в зоні лучних степів і остепнених лук, а південне, Придністровське Поділля зайняте лісостеповою рослинністю.
Грунти
Дерново-підзолисті грунти. У північній частині області, Славутському, частково Шепетівському, Полонському та Ізяславському, а також невеликими ділянками у Староконстянтинівському та Летичівському районах поширені дерново-підзолисті піщані та супіщані грунти. Площа їх 50,1тис.га, материнські породи – піски, супіски та суглинки, перевідкладені водами, різні за механічним складом і потужністю. Якщо в межах грунтового профілю материнські породи складаються з двох шарів різного механічного складу, наприклад у верхній частині – пісок або супісок, а у нижній – суглинок, то такі грунти називаються двочленними.
Ландшафти та природні райони
Типи ландшафтів і природні райони області (стосовно Полонського району):
Берездівський природний район поширюється на східну частину Славутського та північні частини Шепетівського і Полонського адміністративних районів і продовжується у Житомирській області. Відрізняється він від Ганнопільського тим, що тут поширені кристалічні породи, які зверху прикриті лише пісками та суглинками, місцями лесовидного характеру. Внаслідок цього у Берездівському ландшафті більші масиви дерново-підзолистих грунтів, часто оглеєних і глеюватих. Однак і в цьо¬му природному районі трапляються порівняно невеликі масиви легких лесовидних суглинків з ясно-сірими і сірими глеюватими грунтами. Часті пониження, зайняті болотистими луками і торфовищами, а також пониження з лучно-чорноземними та чорноземно-лучними грунтами.
Збереглися тут невеликі масиви дубово-соснових лісів з вільхою клейкою, осикою та іншими вологолюбивими чагарниками та кущами. Південна межа району проходить приблизно від с.Корчик на села Михайлючку-Буртин і смт.Понінка.
Славутський район має найбільш типову поліську природу, мабуть, тому, що здебільшого вкритий дубово-сосновими та сосновими лісами, болотами та луками і через те малозаселений, отже, і мало орних земель. Причина цього – геолого-геоморфологічна будова. Він вкритий майже суцільним покривом пісків і має менші абсолютні внески, ніж Ганнопільський і Берездівський райони. Славутський ландшафт поширюється і на Ізяславський адміністративний район, приблизно до сіл Кунів–М'якоти–Плужне–Борисів–Мокрець–Михля–Пліщин–м.Шепетівка–Судилків–Хролин–Поляна–м.Полонне, тобто до орографічного уступу Кунів–Шепетівка–Полонне.
Случ-Хоморський природний район лежить між Хоморою на півночі і Случчю на півдні. Це район, що відзначається значними абсолютними висотами, від 270...280м на півночі до 320...330м на півдні, ближче до Случі. Ріки глибоко врізались у підстелюючі породи, на 50...70м, але оскільки породи пухкі (четвертинні лесовидні суглинки і піщано-глинисті відклади неогену), то тут немає скелястих долин з високими урвищами, як у Придністров'ї. Скелясті ділянки у долинах річок з'являються лише там, де ріки досягли кристалічних порід (нижче Грицева і Старокостянтинова), але скелі тут невисокі.
Значна розчленованість поверхні Случ-Хоморського ландшафту сприяла поширенню дубових лісів, під яким сформувалися грунти опідзоленого типу: опідзолені чорноземи, темно-сірі і сірі опідзолені грунти, а місцями, наприклад біля сіл Онацьківці, Бражинці, навіть утворилися дерново-підзолисті грунти на пісках. Однак більша частина лісових масивів була знищена до революції, а землі перетворені на орні угіддя, що посилило процеси площинної ерозії на полях. Отже, розробка диференційованих заходів боротьби з ерозією є одним із найважливіших завдань раціонального природокористування у цьому районі. Ще одним завданням перспективного природокористування є будівництво ставків і водосховищ як для регулювання водного стоку річок, так і для риборозведення. Переважну частину цього ландшафту займають Шепетівський і Полонський райони.