Полонський монастир

Полонський монастир ХІІІ століття — православний монастир, що існував в місті Полонному часів Галицько-Волинської держави Данила Галицького.

Успенська монастирська церква у м.Полонному

Літописи про полонський монастир

Місто, яке було приписане до Десятинної церкви не могло не мати серйозних культових споруд. І літописи відзначають, що у 1255 році син литовського кунігаса (князя) Міндовга, Войшелк опинився у полонському монастирі: «А після цього пішов Войшелк до Галича, до Данила-князя і Василька, маючи намір прийняти монаший чин. Тоді ж Войшелк охрестив Юрія Львовича. А потім пішов він у Полоний, до Григорія в монастир, і постригся в ченці, і пробував у монастирі в Григорія три роки. Звідти ж пішов він у Святу гору, узявши благословення од Григорія. А Григорій був чоловіком святим, якого ото не було перед ним і ні по ньому не буде». Невідомо, скільки часу існував монастир до першої згадки про нього, однак ще в 1267 році монастир був діючим, про що свідчить такий фрагмент літопису: «Григорій же, полонийський і наставник його, був іще живий, і Войшелк, допитавшись про живоття його, рад був. Він послав до нього, кажучи: «Господине, приїдь сюди». І він приїхав до нього, і наставив його на путь чернечу».

Опосередкованим підтвердженням нерядової ролі Полонного в тогочасній релігійній ієрархії слугує такий запис в матеріалах Археографічної комісії по дослідженню Лаврентіївського літопису: «Въ Рукописи на полѣ листа написано западнорусскимъ почеркомъ XVI вѣка: о Полономъ. Митрополичь городъ». Місто і далі згадується на сторінках літописів, але відносяться вони вже до іншого історичного періоду - XIV-XVII ст.

Локалізація на місцевості

Археологічні дослідження 1992–1993 років, проведені в Полонному археологічною експедицією Кам'янець-Подільського педагогічного інституту під керівництвом академіка Винокура І. С., підтвердили існування в урочищі Карпівщина пізньосередньовічного монастиря. Можливо, що саме тут був розташований і давньоруський монастир ХІІ — ХІІІ ст, адже, традиційно, пізньосередньовічні монастирі функціонували на місцях попередніх — давньоруських.

Монастир у XVII-XIX столітті

Згідно досліджень Г.Павлуцького, опублікованих у праці під назвою "Деревянные церкви в м. Полонном Новоградволынcкого уезда" вказується на заснування чоловічого монастиря архімандритом Леонтієм Полянежським у 1612 році та побудові при ньому храму Успіння Пресвятої Богородиці. З 1621 року монастир стає жіночим. У праці протоієрея Іоанна Шиповича "Рожецкий или Микулинский монастырь" присутня згадка про одну із насельниць вищевказаної обителі ігуменю Наталію. Народилась вона у м.Полонному, там же вступила до жіночого монастиря. Ревнителем православ'я ігуменом Любарського монастиря Ісаєю Арцишевським у Полонському монастирі була пострижена в чернецтво. Тут вона прожила двадцять років, після чого перейшла до Немирівського монастиря, де пробула чотири роки. Після цього вступила до Ясногорського монастиря, де трудилась впродовж дванадцяти років. У 1769 році вступила до Рожецького монастиря, а 1773 року браїлівський декан призначив її ігуменею цієї ж обителі.

У 1868 році монастир було перенесено в село Городище, Заславського повіту.