Леся Українка

Відома українська поетеса Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилася в сім’ї чиновника і письменниці в Новограді-Волинському.

Сучасники любили Лесю Українку за життя, а нащадкам залишилася її творчість. Пам’ятники, меморіальні дошки і музеї на честь поетеси відкрито по всьому світу. Зберігся такий будинок і в Полонному - це дім Григорія Косача, дядька Лариси.

Григорій Антонович Косач народився у листопаді 1843 року в місті Мглин Чернігівської губернії. Любив природу, вивчав рослинний і тваринний світ Волині. У квартирі в нього стояли опудала птахів і тварин: орлів, диких кіз, кабанів.

1893 року його будинок в Полонному відвідала племінниця - Лариса Косач. 1971 року на колишньому будинку Косача в Полонному (тепер це приміщення ЗОШ I–II ступенів № 5) встановлено пам'ятну дошку. Обставини цієї поїздки такі: навесні 1893 року Леся Українка з Колодяжного писала Михайлові Драгоманову в Софію:

"Весна, хоч і поганенька, мене дуже поправила, а то зимою, як то звичайно, мені приходилось часто погано. Тепер я повернулась на літній стрій і вже думаю, куди б то насамперед поїхати. Хочу в кінці мая рушити з тіткою до Полонного…"

30 травня Леся Українка із сестрою Ольгою, тіткою Олександрою і її синами Антоном і Павлом виїхали з Колодяжного до Гадяча. По дорозі вони зупинилися в Полонному, де гостювали в Григорія Косача. 5 червня в листі до матері Леся Українка розповіла про перебування в Полонному:

"У Полонному ми були тільки біля пам'ятника та в Новоселиці, а в Миропілля дядько одного дня збирався нас повезти, та коней не було. В Новоселиці дядько взяв у палаці картину, щоб Тося змалював… В Полонному ми не купалися, бо одно те, що вода ще холоднувата (16 градусів), а друге, що там по більшій частині з берега одразу «прикро» і хто не конечне плаває, то й страшно. Є і добрі місця, але зате вони далеко від дядькової хати. Дядько вмовляв нас, щоб ми зоставалися у нього, а він нам найме коня возити нас до купання, та я подумала, що так не варт зоставатися, бо і коня трудно найняти і сторона полонська мало чим сухша і тепліша від колодяженської."

У Полонному Леся не лише відпочивала, а збирала та записувала народні пісні, намагалася відвідати навколишні села з метою вивчення побуту, звичаїв та фольклору.

В циклі віршів «Подорож до моря» (1888 р.) описала краєвиди Славути, Шепетівщини, вжила відомий вислів «Красо України, Подолля».

Помешкання Григорія Косача - це невеликий цегляний одноповерховий будинок з пофарбованими блакитною фарбою вікнами і маленьким передпокоєм.

В 1971 році до 100-річчя від дня народження Лесі Українки, на стіні колишнього будинку Григорія Косача розміщено меморіальну дошку. Будівля відкрита для відвідувачів, подивитися її та прогулятися кімнатами може кожен охочий.

Про поетесу розповідає ряд експонатів у народному музеї історії міста Полонного. Її зображення ми бачимо на вазах заводу художньої кераміки, фарфорового заводу.

Полончани глибоко шанують пам'ять про видатну поетесу: в центрі міста зведений пам'ятник Лесі Українці та її іменем названа центральна вулиця Полонного.

Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю».