Валевські і Хамерня (Гамарня)

В кінці XVIII ст. місто відійшло до Валевських (надгробна плита одного з них збереглася в костелі св. Анни). Ще пізніше Полонне належало Дунін-Карвицьким (величний склеп Карвицьких зберігся на римо-католицькому цвинтарі). Вже за Валевських мешкати в замку було абсолютно неможливо, тож Адам Валевський, бригадир військ коронних, звів в центрі єврейської дільниці міста майже невідомий документам великий двір, який в народі називали "бригадирівкою". Сина Адама Тадеуша дім цей не цікавив: був він заможним паном, власником порцелянового заводу (в частині міста поблизу залізничного вокзалу). Місцева порцеляна вважалася практично нічим не гіршою за знамениту севрську.

На острівці Гамарні Тадеуш Валевський в 1826 р. заснував резиденцію-мисливський будинок серед прозорих ставків. Балкони, велетенські вікна, чудова бібліотека, кілька залів з картинами та старожитностями, розкішні рисаки на конюшні, доглянутий парк... Пізніше резиденція перейшла до Дунін-Карвицьких - і ті вже жили тут постійно. До споруди добудовується веранда та велика більярдна зала. Ще за Валевського, який дуже любив творчість романтика Міхала Чайкоського, в флігелі палацу була облаштована "кімната Вернигори". Стіни прикрашала козацька зброя: шабля, сагайдак, спис, булат тощо. В кутку стояло козацьке сідло. Ще одна кімната для гостей була облаштована в дусі сільської української хати, з дерев'яними меблями та обов'язковим хлібом-сіллю на столі.

Назва острову - Гамарня - натякає на старовинну кузню, котра тут колись була. Крім власне палацу на острові містилося два флігелі, мурований та дерев'яний, будиночок, який Валевські називали "маяком", а також господарчі приміщення. Від широкої греблі з боку міста до двору вела алея, відома як "лінія".