Поділ спільного майна подружжя
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов’язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя.
В шлюбі подружжя набуває різноманітне майно – нерухомость, транспортні засоби, побутову техніку, речі домашнього вжитку, тощо. В більшості випадків майно купується чоловіком чи дружиною, інколи речі набуваються шляхом приватизації, за позичені, кредитні чи подаровані кошти та інше. За наявності спільного майна існує необхіднісь у його поділі.
Усе набуте в шлюбі майно можна розділити на декілька категорій за різними ознаками: до рухомого майна належать транспортні засоби, меблі, техніка, тощо; до нерухомого майна належать будинки, квартири, дачі, гаражі, земельні ділянки, нежитлові приміщення, тощо.
Крім цього, поділу підлягають кредити та борги, частки в статутному капіталі товариств, майно фізичної особи підприємця, акції та інші цінні папери, інтелектуальна власність, майнові права. Поділ кожного виду майна має свої особливості.
До спільного майна відноситься:
- майно набуте в шлюбі;
- майно, придбане за рахунок доходів подружжя (або одного з подружжя, не враховуючи поважності причин відсутності самостійного заробітку одного з подружжя);
- доходи отримані внаслідок укладення договору одним з подружжя в інтересах сім’ї.
Також об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
До особистого майна відноситься:
- майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу;
- майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
- майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
- житло, набуте кожним з подружжя за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
- земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
- премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. (Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню);
- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
- страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
За наявності спору, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Як відбувається поділ спільного майна
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (тобто поділ може бути здійснено: - під час шлюбу; – у процесі його розірвання; – після розірвання шлюбу).
Порядок поділу майна подружжя
Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку.
Добровільний порядок: поділ майна здійснюється якщо подружжя домовилися щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. Умови поділу майна подружжя можуть бути передбачені в спеціальному договорі «Про поділ майна» або визначатися (за наявності) у шлюбному договорі подружжя. Законодавством визначено, що договір про поділ жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна має бути нотаріально посвідчений, а також проведена державна реєстрація прав на нерухомість та правочинів із нерухомістю.
У судовому порядку - поділ майна подружжя здійснюється в два етапи:
- суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно;
- суд здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток.
Розмір часток в майні подружжя
При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними. Однак, при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, та може зменшити або збільшити частку одного з подружжя:
1. Суд може зменшити частку одного з подружжя за обставин, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
2. Суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов’язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину.
3.Суд виносить рішення про безпосередній поділ майна подружжя відповідно до часток, які належать кожному з них.
Способи поділу майна подружжя:
1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Зверніть увагу! Вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом.
Позовна давність про поділ спільного майна
До розірвання шлюбу кожен із подружжя може вимагати поділу спільного майна у будь-який час. Позовна давність до таких вимог не застосовується. До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, при умові, що відлік строку позовної давності при поділі майна колишнього подружжя через суд починається з моменту порушення права одного із співвласників іншим, а не датою розірвання шлюбу. Тобто якщо співвласник, ім’я якого зазначено у Державному реєстрі прав на нерухоме майно як власника будинку, не дає іншому співвласнику користуватися цим будинком, то має місце «порушення права власності», яке підлягає захисту у суді. І тоді відлік строку позовної давності для звернення співвласника до суду розпочинається з моменту початку перешкоджання йому реалізації права власності на будинок, який стає спірним майном.
Зверніть увагу! Особи які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, майно, набуте цими особами під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Вартість судового позову
При зверненні до суду з позовом про поділ майна сплачується судовий збір, який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2022 році ця сума складає: 1 відсоток ціни позову, але не менше 992,40 грн та не більше 7443,00 грн).
За інформацією сектору «Полонське бюро правової допомоги»
