Чи можуть скористатись одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням фізичні особи, які у період з 2005 року до 2010 року були депутатами сільських, районних та обласних рад
Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомляє, що відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.
Згідно з абзацом третім п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ декларантами не можуть бути особи, які за будь-який рік, починаючи з 01 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади).
Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України від 05 жовтня 1995 року № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 356), який втратив чинність з 01 січня 2011 року, декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється в порядку і на підставах, передбачених ст. 13 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 3723).
З огляду на норми ст. 2 Закону № 356, зі змінами, внесеними Законом України від 11 липня 2002 року № 90-IV, та Законом України від 23 лютого 2006 року № 3490-IV, до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, належали, зокрема, депутати сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад (далі – депутати місцевих рад).
Статтею 13 Закону № 3723 визначено, що особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої – сьомої категорій, передбачених ст. 25 Закону № 3723, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених ст. 25 Закону № 3723, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.
Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно. Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 13 Закону № 3723 (у редакції ЗаконуУкраїни від 02 грудня 2010 року № 2756-VI) особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої – сьомої категорій, передбачених ст.25 Закону № 3723, подає за місцем майбутньої служби довідку органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію). У декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) зазначаються відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, а також у додатку до податкової декларації зазначаються відомості стосовно членів сім’ї.
Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої та другої категорій, передбачених ст. 25 цього Закону № 3723, повинна зазначити в податковій декларації також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.
Декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) державним службовцем подається щорічно органу державної податкової служби за своєю податковою адресою.
Порядок зберігання і використання довідок та цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З огляду на наведене, протягом 2005 – 2010 років ст. 13 Закону № 3723 передбачала порядок і підстави подання відомостей про декларування доходів виключно особами, які претендують на зайняття посади державного службовця третьої – сьомої категорій, передбачених ст. 25 Закону № 3723, та державними службовцями.
Згідно зі ст. 1 Закону № 3723 державними службовцями є особи, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Відповідно до п. 2 розд. VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон № 2493) дія Закону № 3723 поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» із змінами та доповненнями, Закону № 2493 та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Статтею 13 Закону № 2493 передбачено, що особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування третьої – сьомої категорій, надає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, стосовно себе та членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування першої – другої категорій, повинна надати також відомості про належне їй та її родині нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках та цінні папери.
Зазначені відомості надаються посадовою особою органів місцевого самоврядування щорічно в порядку, встановленому законом.
Категорії посад в органах місцевого самоврядування визначено ст. 14 Закону № 2493, з якої випливає, що депутати місцевих рад не є посадовими особами органів місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, фізичні особи, які були депутатами місцевих рад у 2005 – 2010 роках та при цьому не займали посад в органах місцевого самоврядування, не одержували заробітну плату за рахунок державних коштів або за рахунок місцевого бюджету, а також не подавали або не мали подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції, можуть скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням.
Одноразове добровільне декларування: ставки збору щодо об'єктів, які знаходяться за кордоном
Відповідно до пп. 8.2 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі - Збір) щодо задекларованих об'єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування Збору, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ, таких ставок:
9 відс. - щодо об'єктів декларування, визначених підпунктами "б" - "е" п. 4 розд. XX "Перехідні положення", що знаходяться (зареєстровані) за кордоном, крім тих, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ (абзац третій пп. 8.2 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX "Перехідні положення ПКУ).
Згідно з пп. "б" - "е" п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ об'єктами декларування можуть бути активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі, але не виключно:
б) нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти житлової і нежитлової нерухомості).
Для цілей цього підрозділу до нерухомого майна належать також об'єкти незавершеного будівництва, які:
не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, але майнові права на такі об'єкти належать декларанту на праві власності;
не прийняті в експлуатацію та розташовані на земельних ділянках, що належать декларанту на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або на праві довгострокової оренди або на праві суперфіцію;
в) рухоме майно, у тому числі:
транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми;
інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);
г) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності;
ґ) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;
д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов'язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;
е) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам'ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.
Підпунктом 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ встановлено ставку Збору у розмірі 2,5 відсотка щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов'язання трьома рівними частинами щорічно).
Як альтернативу платник податків може обрати ставку 11,5 відс. із сплатою податкового зобов'язання трьома рівними частинами щорічно (абзац п'ятий пп. 8.2 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ).
Водночас, згідно з п. 19 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ тимчасово з 01 вересня 2021 року по 01 березня 2022 року ставка Збору, визначена пп. 8.2 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ, застосовується у розмірі 7 відсотків. Як альтернативу платник податків може обрати ставку 9,5 відс. із сплатою податкового зобов'язання трьома рівними частинами щорічно.
