Про заборгованість зі сплати аліментів, пеню та кримінальну відповідальність
Українське законодавство передбачає цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність за несплату аліментів.
Так, відповідно до частини другої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. А от щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, то тоді державний виконавець до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі вже виносить вмотивовані постанови:
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
Також, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів; за два роки − у розмірі 30 % суми заборгованості зі сплати аліментів; за три роки − у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів.
Варто зазначити, що статтею 196 Сімейного кодексу України передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів. Так, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Водночас, повинні бути в наявності дві складові для застосування вказаної відповідальності:
- заборгованість виникла зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками (нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину відповідно до частини першої статті 189 Сімейного кодексу України);
- наявність вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, що призвели до виникнення заборгованості.
За наявності цих складових стягувач має право звернутись з позовною заявою до суду про стягнення неустойки за несплату (пені) аліментів. На підставі даних про обчислення виконавцем розміру заборгованості за аліментами, стягувач повинен самостійно розрахувати розмір цієї неустойки.
Також, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена і адміністративна відповідальність за несплату аліментів. Так, статтею 1831 передбачено, що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання − тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1831 КУпАП, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби. 
Крім всього зазначеного, передбачений і найсуворіший вид відповідальності за несплату аліментів – кримінальний. Відповідно до статті 164 Кримінального кодексу України злісне ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні − карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачений цією статтею, − карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.
Під злісним ухиленням слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховання доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
