Договір про припинення права на аліменти
Сімейні правовідносини це особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Одним з актуальних питань сімейних правовідносин є аліментні зобов’язання.
Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні, чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина відібрана у батьків тимчасово без позбавлення батьківських прав. Зазначене регламентується Конституцією України та Сімейним кодексом України. 
Однією з форм матеріального утримання дитини, що не досягла повноліття, є аліменти – кошти на утримання дитини, які визначаються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Невиконання аліментних зобов’язань є підставою для примусового стягнення невиплачених сум у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Однак, батьки, які не бажають або з інших підстав не мають змоги виконувати обов’язок грошового утримання своїх дітей до їх повноліття (наприклад відсутність стабільного заробітку, постійне місце проживання у іншій країні тощо) можуть врегулювати питання сплати аліментів у спосіб визначений статтею 190 Сімейного кодексу України, яка передбачає можливість укласти договір про припинення права на аліменти у зв?язку з передачею на користь дитини права власності на нерухоме майно. Таким нерухомим майном може бути житловий будинок, квартира, земельна ділянка та інші нерухомі речі.
Договір позбавляє батька, який його уклав, обов’язку грошового утримання дитини у вигляді сплати аліментів, однак, не звільняє від обов?язку брати участь у додаткових витратах на дитину. Він укладається з дозволу органу опіки та піклування і підлягає нотаріальному посвідченню. Дитина, яка досягла чотирнадцяти років бере участь в укладенні договору.
Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права. Його набувачем є дитина або дитина і той з батьків, з яким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.
За наслідками укладення договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.
