Шлюбний договір

Дата: 21.08.2020 09:44

Кількість переглядів: 553

Сім’я - це головна складова будь-якого суспільства, тому правове регулювання майнових відносин у сім’ї має дуже важливе значення, тому саме шлюбний договір - це один з правових інструментів вирішення майнових питань між подружжям, який не погіршує майновий стан одного з них.

Шлюбний договір — угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.           

Коли може бути укладено шлюбний договір     

Шлюбний договір укладається за бажанням сторін як до реєстрації шлюбу так і в будь який час після його реєстрації подружжям.

 Які відносини регулюються шлюбним договором?

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

       Порядок укладення шлюбного договору 

            Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.           
              На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.       
               Шлюбний договір укладається в письмовій формі в трьох оригінальних примірниках і нотаріально посвідчується.    

            Відповідно до положень ст. 95 Сімейного кодексу України якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.        

          Умови шлюбного договору

• визначення майна, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу;
• непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 Сімейного Кодексу України і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
• визначення можливого порядку поділу майна, в тому числі в разі розірвання шлюбу;
• використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
• будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;
• порядок користування житлом. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
• про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;
• про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором;
• може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Строк дії шлюбного договору.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків.          
             У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Відмова від шлюбного договору та його розірвання

Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.
            На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Визнання недійсним шлюбного договору.

          Відповідно до ст.103 Сімейного кодексу України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Основні підстави визнання шлюбного договору недійсним:

1. порушення нотаріальної форми договору, а також укладення шлюбного договору неповнолітніми особами, які беруть шлюб без згоди їх батьків або піклувальника;
2. неналежний суб’єктний склад (укладення договору недієздатними особами, або такими, що не мають необхідного обсягу дієздатності);
3. зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України;
4. включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
5. укладення договору під впливом обману, насильства;
6. помилка однієї зі сторін договору;
7. порушення шлюбним договором норм закону (наприклад, включення в договір положень, що стосуються особистих прав і обов’язків подружжя або їх неповнолітніх дітей) тощо.

« повернутися