30 липня - Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми
Торгівля людьми залишається гострим питанням і реальною проблемою для багатьох країн світу, у тому числі й для України.
З метою привернення уваги світової спільноти та підвищення рівня поінформованості населення у 2013 році Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 30 липня проголошено Всесвітнім днем боротьби з торгівлею людьми.
Відзначення цього дня допомагає привернути увагу до важкого становища осіб, які стали жертвами зазначеного злочину, а також заохотити людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.
На сьогодні, Україна стикається з багатьма викликами у цій сфері, втім, відповідні інституції докладають усіх зусиль, щоб забезпечити постраждалих осіб необхідною допомогою та захистом, а також вжити вичерпних заходів із притягнення винних у цьому ганебному злочині до відповідальності.
Торгівля людьми – це злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність. Кожен, незалежно від віку, статі, матеріального чи соціального становища, може постраждати від нього.
Україна є однією з перших країн Європи, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (стаття 149 Кримінального Кодексу України).
Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну призвело до величезної міграційної кризи, яка посилила ризики торгівлі людьми. Будь-яка людина може стати особою, яка постраждала від торгівлі людьми, особливо в умовах економічної кризи та збройного конфлікту, коли складні життєві обставини змушують людей погоджуватися на дуже ризикові пропозиції працевлаштування.
Тому сьогодні кожному важливо знати, якщо щодо людини вчинялися наступні дії – це ознаки торгівлі людьми:
- забрали паспорт або інші документи;
- позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;
- пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;
- погрожували, били, ґвалтували, знущалися з людини або чинили психологічний тиск;
- за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;
- примушували відпрацьовувати вигадані борги;
працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;
- людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;
- примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;
- попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.
Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо.
Однак, у першу чергу, до групи ризику можуть потрапити такі категорії, як:
- безробітні люди працездатного віку;
- жителі сільської місцевості;
- люди, які мають низький рівень доходів;
- особи, що працюють за кордоном нелегально;
- особи, що нелегально виїжджають за кордон або нелегально в’їжджають та перебувають на території тієї чи іншої країни;
- люди, що користуються послугами сайтів та застосунками знайомств або шукають посередництва для укладання фіктивних шлюбів;
- особи, які працюють у сфері розваг;
- особи, які раніше уже були жертвами торгівлі людьми;
- діти, в тому числі – діти-сироти, бездоглядні діти або, позбавлені батьківського піклування тощо.
В Україні створено законодавчу для боротьби з торгівлею людьми, зокрема прийнято Закон України "Про протидію торгівлі людьми", розроблено та затверджено підзаконні нормативно-правові акти у сфері протидії торгівлі людьми.
Відповідно до Закону України "Про протидію торгівлі людьми" особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.
Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.
Що ж робити людям, які стали жертвами трудової експлуатації?
Перш за все, звертатися на урядову гарячу лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.
Також допомогу завжди можна отримати за наступними номерами:
0 800 500 202 / 102 - гаряча лінія Національної поліції України
0 800 213 103 - контакт-центр системи безоплатної правової допомоги
527- гаряча лінія з протидії експлуатації
0 800 500 335 або на короткий номер 116 123 - гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
0 800 500 225 або на короткий номер 116 111 - національна дитяча гаряча лінія
